ПОСЛЕ УРОКОВ

                            За чисте довкілля!

В понеділок зранку гасло пролунало в школі:

«За чисте довкілля! За здорову долю!»

Шкрябати, мести, копати, прибирати гілля,

Квіти й дерева саджати – дбати про довкілля.

Хто те гасло сприйняв стійко, хтось посперечався,

Мовби дуже «цікавенько» тиждень розпочався.

Взагалі то, крім довкілля, на нас ще чекали

Гуморески, естафети, щоб й ми розквітали.

Будемо мести, шкрябтися, в парку біля сцени

Виступати з грабарками, мов ті Мельпомени.

Отже, зранку у вівторок в школі «заваруха»:

Шкандибають «приречені», зібравшись із духом.

Хто з ряднинками, грабками, хто віники тягне –

Всі готові воювати два дні з бур’янами,

З листям, з настроєм поганим, з пилюкою в роті…

Одне всіх втішає – скорочені уроки.

Як на фронт, усі крокують мимо стадіону,

Та чомусь не всі мандрують в напрямку колони…

Виявляється, «еліта» є у нас у школі,

Котрим важко, неможливо – бо це злая доля –

Працювати з колективом, шкрябати у парку.

Простіше - написати яку-небудь скаргу

Чи заяву «наваяти», щоб не працювали

Їхні діти, в пилюці зариті, у парку,

Бо це не діло – дітей так гнобити.

Та на все Божая воля – й тут не обійшлося.

Мабуть, погано просили, бо й на них знайшлося

Благе діло – пошкрябтися хоч на стадіоні,

В самотині, тишком-нишком, немов прокажені.

Шкрябали два дні старанно – чистили довкілля.

Руки, спини поболіли, віники розпались,

Десь десятка зо два карт вщент порозривались.

Тепер буде вся місцина, як і ми, освічена:

Географія усюди, хоч і покалічена.

Втомлені, щасливі, «чисті», мов оте довкілля,

Сидимо на гуморині, споглядаєм нині,

Як хто готувався всіх порозважати,

Щоб гумором та сатирою до кісток пробрати.

Вибачте, якщо занадто когось зачепили,

Та вже оди всім співати не вистачило сили.

Треба ж трішечки  залишить ще й на естафету,

Бо здоров’я – головне є, не тільки освіта.

То ж , чекаємо всіх завтра зранку біля школи,

Сподіваємось, що траса буде всім по колу.